ОСТЕОАРТРОЗ – ЗАХВОРЮВАННЯ СУГЛОБІВ

Про широко поширене захворювання суглобів – остеоартроз – йдеться в публікації, яку підготувала завідуюча денним стаціонарі КНП «Міська поліклініка №8» ХМР, лікар-терапевт вищої категорії Валентина Повзік.

Ніяка інша хвороба так не ускладнює ходьбу, підйом по сходах та інші рухи, як остеоартроз. Пацієнти з остеоартрозом витрачають більше часу і сил на виконання своїх щоденних обов’язків, у них менше часу залишається на відпочинок. Вони дуже залежні від своїх родичів і близьких і їм потрібно більше грошей на медичну допомогу і підтримку здоров’я, ніж іншим людям. Остеоартроз (ОА) – група захворювань різної етіології з подібними біологічними, морфологічними, клінічними проявами і наслідками, в основі яких лежить ураження всіх компонентів суглоба, у першу чергу хряща, а також субхондральної кістки, синовіальної оболонки, зв’язок, капсули, навколо суглобових м’язів.

Поширення ОА на початку XXI ст. досягло розмірів широкомасштабної неінфекційної епідемії, що в першу чергу пов’язано зі зростаючими навантаженнями на людину, розвитком ОА у осіб молодого і середнього працездатного віку.

Коксартроз – одна з частих і важких форм ОА тазостегнового суглоба. Болі в тазостегновому суглобі при русі призводять згодом до кульгання при ходьбі, розгойдування тулуба, симптому «зв’язаних ніг» і особливої ​​«качиної ходи». Грибоподібна перебудова голівки стегна веде до укорочення і неправильному положенню ноги, а больовий синдром змушує пацієнтів користуватися палицею або милицями.

Гонартроз – це остеоартроз колінного суглоба (самого великого й складного). Для гонартроза характерна поява болю в суглобі при вставанні, спуску по сходах з іррадіацією в стегно і гомілку, хрускіт всередині суглоба при русі в ньому, обмежується згинання та розгинання у суглобах. Періодично виникає реактивний синовііт, при якому з’являються болі в спокої, що супроводжуються припухлістю суглоба. Можливе утворення підколінних рідинних кіст Бейкера. Гонартроз часто розвивається у жінок в менопаузального періоду. В цей же період нерідко відмічається ожиріння, при цьому надлишкова маса тіла підсилює осьове навантаження на колінні суглоби, прискорюючи руйнівні процеси в них.

Артроз гомілковостопного суглоба, як правило, є вторинним захворюванням після травм, особливо переломів гомілкових кісток, кісток стопи. Проявляється болем при ходьбі, збільшенням обсягу суглоба за рахунок стійкого набряку м’яких тканин, обмеженням рухів.

Остеоартроз вражає також і дрібні суглоби кистей і стоп.

У хворих ОА часто зустрічаються захворювання внутрішніх органів, такі як ожиріння, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (ІХС), жировий гепатоз, метаболічний синдром, діабет. Ці супутні ОА захворювання обтяжують стан хворих з артрозом і вимагають обережного призначення лікарських препаратів для лікування суглобів.

Швидкий, але короткочасний ефект придушення локального запалення в суглобі при синовіті досягається при локальній стероїдній терапії (ЛСТ). Але введення гормонів в суглоб може негативно впливати на суглобові хрящі і викликати комплекс системних побічних ефектів, обтяжує клініку супутніх ОА захворювань, таких як підвищення маси тіла, артеріального тиску (АТ), рівня цукру в крові, стимуляцію атеросклерозу, остеопорозу, утворення виразки і кіст . Тому локальна стероїдная терапія (ЛСТ) в один суглоб повинна проводиться не частіше 2-х разів на рік.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), найбільш широко використовувані як для знеболювання при ОА, так і для придушення гострого і хронічного запалення в суглобі, можуть розглядатися як базисна протизапальна терапія ОА. Це препарати, що містять диклофенак, мелоксикам, ібупрофен, ревмоксикам, німісулід тощо. Однак застосування НПЗП також може підвищити рівень артеріального тиску, збільшувати ризик серцево-судинних катастроф і частоту утворення виразок у шлкнку. Причому препарати ІПП для захисту від утворення виразки шлунково-кишкового тракту (пантопразоли) стримують ризик розвитку виразок у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, але мало впливають на утворення виразок у нижніх відділах шлунково-кишкового тракту. Тому НПЗП рекомендується використовувати мінімальний період часу в мінімально ефективних дозах.

Внаслідок перерахованих недоліків протизапальної терапії як стероїдними (гормональними), так і нестероїдними препаратами (НПЗП) виникає необхідність в патогенетично обумовленій хондропротекторній терапії, рекомендованій для лікування ОА. Широко застосовуються структурні аналоги хряща, до яким відносяться хондроїтин сульфат і глюкозамін сульфат.

Це препарати: Дона, Структум, Терафлекс, Артіфлекс і багато інших. Вони призначаються тривалими курсами (по 3-6 місяців). Ці препарати ефективно впливають на основні механізми розвитку ОА, знижують інтенсивність болю, поліпшують рухливість уражених суглобів, сповільнюють прогресування хвороби.

При лікуванні пацієнтів з ОА велику увагу слід приділяти і немедикаментозним методам лікування: лікувальній фізкультурі, дієті, спрямованій на зниження ваги, організації режиму праці та відпочинку. Протягом всього курсу лікування необхідно проводити контроль артеріального тиску і ЕКГ.

При появі болю в суглобах намагайтеся відразу звертатися за допомогою до лікаря (терапевта, ревматолога, травматолога). Не допускайте прогресування остеоартрозу і руйнування суглобів!

Теги: , , , ,

Роздрукувати Роздрукувати
Запись на прием
Share On Facebook
Share On Twitter
Share On Google Plus
http://8pol.city.kharkov.ua/?feed=rss2
222