МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЙ ТА КАТАСТРОФ

26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – вибух четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. У грудні 2003 р. ООН за пропозицією Ради глав держав СНД проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції у квітні 1986 року стала однією з найбільших промислових ядерних катастроф в історії. За міжнародною шкалою ядерних подій, прийнятої в 1988 році, аварія на ЧАЕС – одна з двох, яку оцінили по максимальному, сьомому, рівню небезпеки. Схожа з нею за масштабами тільки катастрофа на японській АЕС “Фукусіма-1” 2011 р.

Навколо АЕС була створена 30-кілометрова зона відчуження.

За оцінками, протягом 1986-1987 рр. стримуванням розповсюдження радіоактивних опадів і їх очищенням займалося 350 000 працівників, або “ліквідаторів”, з числа військовослужбовців, працівників АЕС, місцевої міліції і пожежних служб. Найбільші дози радіації отримали близько 240 000 ліквідаторів під час проведення робіт по зменшенню наслідків аварії в межах 30-кілометрової зони навколо реактора. Згодом число зареєстрованих ліквідаторів збільшилося до 600 000 чоловік.

Навесні і влітку 1986 р. 116 000 осіб було евакуйовано з районів, що оточують чорнобильський реактор, в незаражені  райони. У наступні роки було переселено ще   230  000 чоловік.

У момент гасіння пожежі люди отримали величезну дозу радіаційного опромінення, яка у багато разів перевищувала максимально допустиму. Як наслідок, серед ліквідаторів, які виконували аварійні роботи на четвертому блоці, було зареєстровано 134 випадки гострої променевої хвороби, більшість з яких ускладнювалися променевими опіками шкіри, викликаними β-випромінюванням. Протягом перших трьох місяців після катастрофи загинула 31 людина, у тому числі 28 – від променевої хвороби.

Після аварії на 4-му енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну обстановку. Однак уже в жовтні 1986 року, після масштабних робіт по дезактивації території і споруди «саркофага», 1-й і 2-й енергоблоки були знов введені в експлуатацію; в грудні 1987 року була відновлена ​​робота 3-го енергоблоку.

25 грудня 1995 року був підписаний Меморандум про взаєморозуміння між урядом України та урядами країн «Великої сімки» та Комісією Європейського союзу, згідно з яким почалася розробка програми повного закриття станції до 2000 року.

Рішення  про  остаточну зупинку енергоблоку № 1  було ухвалене 30 листопада  1996 року, енергоблоку № 2 – 15 березня 1999 року.

29 березня 2000 було прийнято постанову уряду України № 598 «Про дострокове припинення експлуатації енергоблоку № 3 та остаточне закриття Чорнобильської АЕС».

15 грудня 2000 року о 13:17 за наказом президента України під час трансляції телемосту Чорнобильська АЕС – Національний палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту (АЗ-5) був назавжди зупинений реактор енергоблоку № 3 Чорнобильської АЕС. Станція припинила генерацію електроенергії.

За інформацією КЗОЗ «Харківський обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» на 01.04.2018 р. у м. Харкові знаходиться на обліку 5 599 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі    4 812 дорослих, 767 дітей і 20 онуків. Серед дорослих зареєстровано 3 604 ліквідатора наслідків аварії, 610 евакуйованих із зони відчуження і 514 переселенців із забруднених територій, 84 людини у віці 18 років і старше з 4 групи спостереження, дітей до 18 років – 767. Зростання захворювань і їх хронічний перебіг у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи призвело до стійкої втрати працездатності. Інвалідність у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС мають 2 760 дорослих і 33 дитини. За вищевказаний період 2018 р. померло 25 осіб, в т. ч. ліквідаторів – 23, евакуйованих1, переселенців 1.

Диспансерне спостереження і медичну допомогу дорослому населенню, яке постраждало від аварії на Чорнобильській АЕС, надають в КЗОЗ «Харківський обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 85 (к.т. 725-01-11); дитячому населенню – в ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», розташованому за адресою: м Харків, просп. Ювілейний, 52-а (к.т. 62-11-75).

КЗОЗ «Харківський міський центр здоров’я»

Теги: ,

Роздрукувати Роздрукувати
Запись на прием
Share On Facebook
Share On Twitter
Share On Google Plus
http://8pol.city.kharkov.ua/?feed=rss2
222