Захворювання на жировий гепатоз та неалкогольний стеатогапатит є досить поширені. Саме цим фактом зумовлена увага лікарів до цих захвороювань, – інформує завідувач денним стаціонаром, лікар-терапевт вищаї кваліфікації КНП “Міська поліклініка №8” ХМР Валентина Повзик.
Жировий гепатоз (стеатоз печінки, жирова дистрофія печінки, жирова печінка) – це самостійні захворювання або синдром, обумовлений жировою дистрофією печінкових клітин. Характеризується всередині і (або) позаклітинним відкладенням жирових крапель. Для неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) характерні підвищення активності ферментів печінки в крові, жирова дистрофія і запальна реакція в печінкових клітинах.
Причин,які викликають жировий гепатоз і НАСГ багато. Серед них:
- ожиріння;
- цукровий діабет 2 типу;
- гіперліпідемія (з підвищенням холестерину і тригліцеридів).
Вторинний жировий гепатоз і НАСГ викликають:
- лікарські препарати з гепатотоксическим дією: аміодарон, тамоксифен, глюкокортикоїди, метотрексат, тетрациклін, нестероїдні протизапальні засоби, синтетичні естрогенитощо;
- хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються порушенням всмоктування, особливо хронічний панкреатит, неспецифічний виразковий коліт, дискінезії жовчного міхура і ЖКХ;
- синдром мальабсорбції при накладенні кишкового анастомозу, гастропластики з приводу ожиріння, розширеної резекції тонкої кишки;
- глютенова ентеропатія;
- хвороба Вільсона-Коновалова;
- бактеріальні інфекції та віруси (вірусні гепатити);
- системні захворювання;
- суворе вегетаріанство.
Помірно виражена жирова дистрофія гепатоцитів супроводжує багато захворювань та інтоксикацій. Доведено, що незбалансоване харчування в поєднанні з алкогольною інтоксикацією завжди супроводжується розвитком жирового гепатозу.
Накопичення жиру в клітинах печінки відбувається тоді, коли швидкість утворення в печінці тригліцеридів перевищує швидкість їх утилізації. Жир в гепатоцитах відкладається в результаті:
- надлишкового надходження в печінку вільних жирних кислот (СЖК);
- надлишкового утворення і всмоктування СЖК в кишечнику;
- зниження швидкості окислення СЖК в мітохондріях гепатоцитів;
- функціональної печінкової недостатності через хворобу печінки.
СЖК надходять у печінку з тонкої кишки і СЖК надходять в печінку з тонкої кишки і з жирової тканини. Вони можуть синтезуватися і в самій печінці.
Клінічний перебіг самого жирового гепатозу зазвичай безсимптомний. Іноді бувають скарги у хворих на тяжкість і неприємні відчуття в правому верхньому квадраті живота, підвищеною стомлюваністю. Захворювання частіше зустрічається у жінок середнього і літнього віку.
Печінка при жировому гепатозі незначно або помірно збільшена, іноді чутлива при пальпації, а при НАСГ печінка збільшується на 3-5 см.
Функціональні проби печінки у хворих на жировий гепатоз частіше нормальні; а при неалкогольному стеатогепатиті, коли розвинулися запально-некротичні зміни в печінці, активність ферментів цитолізу і холестазу зазвичай підвищена.
При прогресуванні стеатогепатиту може розвиватися фіброз з подальшим розвитком цирозу печінки. У частини хворих крім болю в правому підребер’ї можуть з’являтися диспепсичні розлади (відчуття тяжкості в епігастрії, нудота, блювання, нестійкі випорожнення). У декого можуть бути астеновегетативні розлади (стомлюваність, слабкість головний біль).
Зрідка може бути збільшення селезінки, судинні «зірочки» і «печінкові» долоні, субиктеричність склер.
Жирову дистрофію печінки (гепатоз) чітко діагностують при УЗД і за допомогою комп’ютерної томографії печінки. НАСГ діагностують за даними пункційної біопсії печінки. Прогноз при неускладненому жировий гепатоз сприятливий.
Терапія має бути спрямована на усунення причин, що викликають жировий гепатоз, на купірування синдромів порушеного травлення і всмоктування, на відновлення функції печінки і біліарної системи. При цьому виключаються деякі токсичні препарати і зловживання алкоголем.
Дієта має провідне значення в лікуванні хворих гепатоз. Призначають дієту №5 з ограніченіес тваринних жирів, збагачену ліпотропні факторами (творог, гречана, пшенична, вівсяна крупи), вітамінами і мікроелементами.
Показані препарати урсодезоксихолевої кислоти і α-ліпоєвої кислоти, есенціальні фосфоліпіди, силімарин, комплекс антиоксидантів (вітаміни Е, С, глутатіон).
Хворий повинен перебувати під наглядом лікаря протягом року і більше.
Один раз в три місяці слід повторювати дослідження сироваткових трансаміназ і один раз на місяць проводити УЗМ печінки. Лікування призначається на один рік.
Режим для хворих жировий гепатоз не передбачає обмеження фізичних навантажень. Легкі фізичні вправи збільшують енергетичні витрати і ведуть до зменшення жирової дистрофії печінки. При ожирінні доцільно зниження маси тіла.